Газета «Світ»: "УРМ-75: УРОКИ ІСТОРІЇ ТА ВИКЛИКИ МИРУ В ХХІ СТОЛІТТІ"
«75 років Української Ради Миру: уроки історії та виклики миру в ХХІ столітті» — такою була тема круглого столу, який відбувся у Міжнародний день миру— 21 вересня. Саме цього дня 1951 року було засновано Український комітет захисту миру, діяльність якого у незалежній Україні продовжує Українська Рада Миру. Організаторами круглого столу стали також КНУ імені Тараса Шевченка та НЦ «Мала академія наук України», на території якої відбувався цей захід. Долучились до його організації й академічні інституції, університети, громадські організації та міжнародні партнери.
УРМ в цей день привітали десятки наукових та освітянських організацій, академічних установ та університетів, українських та міжнародних організацій. Вітання від Міжнародного президента Всесвітньої Ради Миру Тагелдіна Хамада передав очільник українського представництва ВРМ Михайло Ільїн, який високо оцінив діяльність УРМ та спільну партнерську роботу обох організацій. Онлайн до учасників круглого столу звернувся також колишній міжнародний президент ВРМ д-р Волш, який тричі побував в Україні, з теплотою згадує ці поїздки і зустрічі з головою УРМ Леонідом Кравчуком. Томас Г. Волш побажав «якнайшвидшого завершення цієї жахливої війни» і подальшого зростання авторитету і впливовості Української Ради Миру.
Історія і сучасність
«Мир — це не пауза між війнами, а довгострокова стратегія розвитку людства, заснована на відповідальності, знаннях і цінностях». Такий головний меседж заходу.
1951 рік, коли утворився Український комітет захисту миру, ще недалеко відійшов від кровопролитної Другої світової, яка не обминула жодної української сім’ї, поруйнувала міста і села, залишила сиротами дітей. «Мільйони людей ще жили з пам’яттю про окупацію, фронт і втрату близьких, — сказав у своїй промові голова Української Ради Миру академік НАН України Михайло Згуровський. — І водночас світ уже входив у нове протистояння, починалась холодна війна, а «поява ядерної зброї створювала загрозу небаченого масштабу».
Протистояння ідеологічних супротивників розкрутило гонитву озброєнь, світ не раз опинявся на межі ядерної катастрофи — аж доки «імперія зла» не вичерпала своїх сил і не розпалася.
Незалежна Україна стала на шлях демократії, але на території колишнього Союзу не запанував мир і добросусідство. Конфлікти на кордонах недавніх радянських республік, жага за колишнім минулим і намагання повернути «тюрму народів» в лоно «старшого брата», провокації і навіть локальні війни спалахували на території раніше єдиної держави, виказуючи прагнення неоімперців знищити волю народів до свободи і розвитку своїх країн.
В Українському комітеті захисту миру, а потім в Українській Раді Миру працювали люди знані і справжні патріоти України, які у надскладні періоди нашої історії (а простих у нас ніколи й не було), з честю й гідністю відстоювали інтереси України. Серед них – визначні науковці — академіки Микола Семененко, Василь Комісаренко, Олександр Палладін, Борис Патон, літератори й митці — Максим Рильський, Павло Тичина, Леонід Первомайський, Наталія Ужвій та інші.
Українську Раду Миру незалежної України очолили Олесь Гончар, за ним — Леонід Кравчук. А в перший рік широкомасштабного вторгнення росії в Україну УРМ очолив Михайло Згуровський.
«Сьогоднішня дата спонукає нас осмислити пройдений шлях і визнати нашу спільну відповідальність за справедливий мир та майбутнє України, — зазначив у своїй доповіді Михайло Згуровський. — Мета нашого круглого столу – поєднати історичний досвід із пошуком відповідей на сучасні виклики, виробити спільні підходи до зміцнення підтримки України, захисту людської гідності та повоєнного відродження держави».
Сьогодні – заради завтра
Для українців мир сьогодні має конкретний зміст, наголосив Михайло Згуровський. «Це — збереження життя, повернення людей додому, навчання дітей без загрози обстрілів, повернення військових до родин. Це свобода жити у власній державі, говорити своєю мовою, розвивати культуру і самостійно визначати майбутнє». За кожним із цих прагнень — людські долі, і це — головне мірило миротворчої діяльності.
Історія, відповідальність і громадянська дія — це три поняття, що тісно пов’язані між собою, зазначив голова УРМ. Історія допомагає зрозуміти пройдений шлях. Відповідальність визначає моральні критерії нашої позиції. Громадянська дія втілює цю позицію у практичній роботі. Так було раніше, так є і зараз.
Для покоління, яке пережило випробування Другою світовою війною, збереження миру було особистою відповідальністю перед загиблими та перед своїми дітьми і онуками. Для багатьох учених, письменників і митців навіть за радянської системи участь у миротворчому русі була можливістю висловити тривогу за майбутнє людства, підтримувати порозуміння та міжнародні людські контакти. А знання, талант і суспільний авторитет накладали на людину додаткову відповідальність.
Із проголошенням незалежності українське суспільство здобуло можливість говорити зі світом власним голосом, самостійно формувати міжнародні громадські зв’язки, представляти свої інтереси й цінності, наголосив Михайло Згуровський.
Для Української Ради Миру це означало розвивати громадянську дипломатію, сприяти суспільній злагоді, зміцнювати культурні, освітні й гуманітарні зв’язки з іншими країнами. Сприяв цьому моральний авторитет Олеся Гончара та державницький досвід Леоніда Кравчука.
Одним із важливих партнерств цього періоду якраз і стала співпраця з Федерацією Всесвітнього Миру. Михайло Згуровський нагадав спільно організовану міжнародну конференцію «Все людство — єдина родина: нове бачення миру в XXI столітті». Вона відбулася 2009 року, а 2013-го представники УРМ взяли участь у саміті Федерації Всесвітнього Миру в Сеулі.
російська агресія 2014 року, окупація Криму та війна на сході України поставили перед українським миротворчим рухом принципові питання: за яких умов діалог справді сприяє миру, де проходить межа між пошуком порозуміння і поступками агресору, як поєднати прагнення до миру із захистом суверенітету та прав людей.
Повномасштабна агресія росії проти України у 2022 році надала цим питанням граничної гостроти і змусила Українську Раду Миру переосмислити філософію миротворчості, заявив голова УРМ. Досвід війни показав: миротворчість не може зводитися до пацифізму чи поступок агресору. Справедливий і тривалий мир потребує сильної та стійкої держави, спроможної захистити свободу, суверенітет і людську гідність.
На цьому розумінні ґрунтується оновлена Програма дій Української Ради Миру на період досягнення миру та післявоєнного відновлення України. «Миротворчість у сучасному розумінні — це системна праця над створенням високорозвинутої, захищеної держави і демократичного суспільства, спроможних власним людським, технологічним та інтелектуальним ресурсом здобути такий мир, захистити його і зробити незворотним»,— пояснює Михайло Згуровський.
Інструментом цієї політики стала громадянська дипломатія. Через міжнародні форуми, конференції та експертні зустрічі на майданчиках ООН, Європейського парламенту, українських і зарубіжних університетів УРМ доносить правду про агресію та її наслідки, представляє українське бачення справедливого миру і залучає міжнародних партнерів до відновлення країни.
Сьогодні ця робота зосереджується навколо трьох взаємопов’язаних напрямів: екологічної та ядерної безпеки; економічного відродження України; збереження й розвитку людського капіталу.
За напрямом «Екологія і мир» у травні 2024 року у КПІ ім. Ігоря Сікорського було проведено міжнародний форум про екологічні наслідки російської агресії. У листопаді ця проблематика була представлена у штаб-квартирі ООН на семінарі «Екологічна безпека під час війни та збройних конфліктів», організованому за участю американського партнера World Information Transfer та Ради з екологічної безпеки України. У 2026 році було продовжено обговорення ядерної безпеки України та уроків Чорнобильської катастрофи на майданчику ООН. Увагу міжнародної спільноти привернуто до руйнування екосистем, забруднення й мінування територій, знищення Каховської ГЕС та окупації Запорізької АЕС. Головний висновок: екологічні та ядерні ризики не знають державних кордонів і потребують спільної міжнародної відповідальності.
Другий напрям — економічне відродження України. У листопаді 2024 року УРМ провела міжнародний форум в КНЕУ імені Вадима Гетьмана, що об’єднав науковців, представників держави, бізнесу та міжнародних партнерів навколо питань інвестицій, інновацій і структурної модернізації економіки України.
Третій напрям — людський капітал. У жовтні 2024 року Українська Рада Миру представила свою позицію на Другому саміті «Партнерство і здоров’я ветеранів» у Європейському парламенті, де йшлося про реабілітацію ветеранів, підтримку родин загиблих та соціальну адаптацію постраждалих від російської війни проти України.
У грудні 2024 року УРМ разом із Федерацією Всесвітнього Миру та Австрійським інститутом європейської та безпекової політики виступила співорганізатором міжнародної конференції «Європа та Україна: спільні перспективи та цінності», що відбулася в Дипломатичній академії Відня.
А в грудні 2025-го в УДУ імені Михайла Драгоманова проведено міжнародний форум «Освіта, наука, інновації: людський капітал у повоєнному відродженні України». Головна ідея: людина є головним носієм спроможності України захищатися, відновлюватися і розвиватися.
Одним із головних завдань УРМ всередині країни — є сприяння суспільній злагоді та відновленню довіри. «Маємо допомагати суспільству зберігати здатність чути одне одного, підтримувати ветеранів і родини загиблих, сприяти поверненню й реінтеграції людей, зміцнювати зв’язки між поколіннями, регіонами та громадами. І особлива відповідальність тут лежить на науковій, освітній і культурній спільнотах», — зазначає голова УРМ.
Другий стратегічний вимір діяльності УРМ — міжнародний. «Україна має не тільки отримувати солідарність і підтримку світу, а й посісти в ньому гідне місце як держава, що пройшла надзвичайно важке випробування, захистила свободу і здатна запропонувати власний досвід поєднання миру, безпеки, демократії та людської гідності», — наголосив Михайло Згуровський. Тому громадянська дипломатія має залишатися одним із головних напрямів діяльності Української Ради Миру.
Водночас Україна — це не лише одержувач міжнародної допомоги, а й активний і відповідальний учасник міжнародної співпраці. Наша спільна мета, каже голова УРМ, — економічно сильна, високотехнологічна і надійно захищена держава з розвиненою наукою, сучасною освітою та потужним людським капіталом, в якому гуманістичні цінності поєднуються з передовими природничими, технологічними та інженерними знаннями й компетентностями.
Роль Української Ради Миру, продовжує він,— бути платформою суспільного діалогу всередині країни і громадянської дипломатії назовні, об’єднувати моральний авторитет, наукове знання та міжнародні зв’язки, допомагати перетворювати досвід війни на досвід творення справедливого й тривалого миру.
А для виконання цієї місії має розвиватися й сама Українська Рада Миру. Вона має стати потужним інтелектуальним і громадянським осередком, здатним формувати стратегічне бачення майбутнього України та сприяти його втіленню. Для цього — ширше залучати молодь, розвивати партнерства з університетами, науковими установами, громадськими організаціями та міжнародними інституціями. Бачити перспективу, відповідати на виклики часу й досягати конкретних результатів.
Миротворчі рухи
Впродовж 75-річчя УРМ внесла вагомий внесок у розвиток миротворчих рухів, громадської дипломатії та захисту гуманістичних цінностей. Однак змінюється світ і змінюються форми взаємодії. Якою буде трансформація миротворчих рухів, як зміняться уявлення про мир, міжнародну безпеку та роль громадянського суспільства у ХХІ столітті? Над цим розмірковував Герой України, академік НАН та НАПН, Надзвичайний і Повноважний посол України Леонід Губерський.
Сьогодні міжнародна система переживає одну з найглибших криз після завершення Другої світової війни, сказав він. Парадоксально, але про мир найбільше говорить саме Україна, яка вже 12 років живе в умовах збройної агресії та масштабного вторгнення рф. І це не є чимось надзвичайним, адже від початку своєї незалежності Україна послідовно демонструє конструктивну позицію щодо прагнення миру. Найяскравішим доказом цього стала добровільна відмова України від третьої у світі ядерної зброї після розпаду Радянського Союзу. І це один із найголовніших внесків у глобальний режим ядерного нерозповсюдження.
Промовець нагадав присутнім і про участь українських військовослужбовців у миротворчих операціях ООН в різних регіонах світу, про послідовне підтримання політики мирного врегулювання конфліктів, зміцнення міжнародного права, захисту цивільного населення та розвитку превентивної дипломатії.
Україна говорить про мир не лише тому, що сама стала жертвою агресії, продовжив Леонід Губерський. Вона говорить як держава, котра тривалий час була серед контрибуторів міжнародного миру. І ця обставина, каже він, надає українському голосу особливої переконливості у сучасній дискусії про майбутнє миротворчої політики.
Нині людство зіштовхується не тільки з викликами, пов’язаними з воєнними діями. Пандемія Covid-19 продемонструвала, наскільки взаємозалежний сучасний світ. І наскільки важливою є міжнародна солідарність у реагуванні на глобальні кризи. Зміна клімату, енергетична безпека, продовольча безпека дедалі більше стають не лише складовими міжнародної політики, а й чинниками миру або конфлікту.
Повномасштабне вторгнення російської армії стало безпрецедентним викликом для всієї системи міжнародної безпеки. Водночас міжнародна спільнота проявила небачену солідарність. Україну підтримують не лише держави, а й університети світу, авторитетні наукові установи, міжнародні фонди, громадські організації, музеї, професійні асоціації, волонтерські спільноти та мільйони громадян у всьому світі.
Фактично виникла мережа солідарності, аналогу якої в сучасній історії ще не було. Цей досвід демонструє головну трансформацію в миротворчості XXI століття. Її дійові особи: освіта та університетська дипломатія; наукова дипломатія (наука попри все є одним із найбільших каналів міжнародного діалогу); молодь як новий суб’єкт миротворчості, вона створює міжнародні мережі співпраці, організовує волонтерські проекти, працює у міжнародних громадських організаціях, популяризує ідеї миру через сучасні засоби комунікації; культурна дипломатія, яка звертається безпосередньо до суспільства; а ще — цифрова міжнародна взаємодія, цифрові технології, що є інструментом глобальної підтримки України.
«І це історія не тільки про миротворчу діяльність, а й про нову культуру міжнародної солідарності», — наголосив Леонід Губерський.
Життя має шанс. Однак без гарантій
Навіть в умовах руйнування старої архітектури міжнародної безпеки мир має шанс, однак він не є гарантованим, вважає почесний президент Національної академії педагогічних наук України, академік НАН України та НАПН України, президент Товариства «Знання» Василь Кремень.
Глобалізація зробила світ надзвичайно вразливим до кризових явищ: будь-який великий конфлікт майже миттєво відбивається на світових цінах, міжнародній логістиці, фінансових ринках і, зрештою, на економічній безпеці. «Події останніх років наочно показали: війна вже не залишається проблемою лише двох держав. Її наслідки відчувають країни на різних континентах», — наголосив Василь Кремень.
В умовах глобальних викликів та гібридних загроз, на тлі стрімкого технологічного розвитку людства війна вже не обмежується відкритим збройним протистоянням, вона точиться в усіх просторах, включно з кібернетичним та інформаційним, охоплює медіа та соцмережі, цифрове середовище загалом.
«Держави фактично вступили у технологічне суперництво, результати якого визначатимуть не лише економічний розвиток, а й військово-політичний баланс сил у найближчі десятиліття», — вважає Василь Кремень. Російсько-українська війна стала одним із перших масштабних прикладів використання новітніх цифрових технологій практично в усіх сферах ведення бойових дій. Використання БПЛА та роботизованих комплексів, супутникового зв’язку, систем високоточного озброєння, штучного інтелекту для аналізу даних та управління боєм тощо змінило характер сучасної війни. І водночас продемонструвало: попри стрімкий розвиток технологій, вирішальне значення мають людський професіоналізм, патріотизм і моральна стійкість, — каже Василь Кремень.
Тому важливою передумовою запобігання майбутнім конфліктами є формування культури поваги до прав людини, толерантності, взаєморозуміння та відповідального ставлення до суспільних процесів. Особливого значення в цьому контексті набуває освіта, яка формує світогляд, виховує критичне мислення, повагу до людської гідності, відповідальність за власні рішення та готовність до діалогу. Технології – це інструмент. Від того, в чиїх руках він опиниться, залежатиме, сприятиме він суспільному розвитку та міжнародному співробітництву чи навпаки – стане чинником поглиблення конфронтації.
Ми не підемо на капітуляцію
Про глобальні наслідки ядерного шантажу як нового засобу ведення війни говорив член президії УРМ, письменник, академік Української екологічної академії наук, доктор медичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний посол, лауреат Шевченківської премії, ветеран миротворчого руху Юрій Щербак.
«Кривавий російський диктатор путін посилює тотальну геноцидну війну проти України і загрожує європейським країнам НАТО розширенням агресії і гібридними атаками. На Близькому Сході палає конфлікт, здатний викликати глобальну енергетичну кризу. В обидвох вогнищах війни лунають ядерні погрози і завдаються удари по ядерних об’єктах. Перейдено червоні лінії довоєнного часу. Світ наближається до ядерного армагедону», застерігає Юрій Щербак.
Українці, що пережили Чорнобильську катастрофу, краще за інших це розуміють. Світова спільнота має об’єднатися, щоб вчасно відвернути загрозу, про яку сповіщає Годинник Судного дня. Цього року, 27 січня, на ньому встановлено найнебезпечнішу позначку за всю історію – 85 секунд до ядерної півночі, нагадує Юрій Щербак. У людства залишається зовсім небагато часу, щоб відвернути найгірший сценарій і відійти від шляху самознищення. Це спонукає не тільки до осмислення уроків минулого, а й до рішучих дій.
«Мені випала висока честь працювати в Українському комітеті захисту миру, очолюваному Олесем Гончаром з 1985 року. Незважаючи на те, що радянський рух миру працював під контролем компартії та КГБ в інтересах зовнішньої політики СРСР, він відповідав глибинним інтересам суспільства жити в умовах миру та ядерної безпеки, — каже Юрій Щербак. — Глобальна ядерна катастрофа на Чорнобильській АЕС 1986 року поставила Україну в епіцентр світової уваги, показала небезпеку руйнування ядерних об’єктів, породила могутній екологічний рух опору і стала одним із чинників здобуття державної незалежності України».
Сьогодні, коли російські окупанти обстрілюють ЧАЕС, розміщують озброєння на території захопленої ними Запорізької атомної електростанції, Україна має чимало запитань до МАГАТЕ. Як і 1986 року, коли представники Українського комітету захисту миру зустрічалися з керівництвом МАГАТЕ і висловлювали протест проти політики подвійних стандартів цієї організації.
«Тим часом ядерна зброя для російських шовіністів стала невід’ємною частиною побєдобєсія, бундючного переконання у праві росіян диктувати іншим народам свої умови, нав’язувати матрицю руского міра», — наголошує Юрій Щербак. путін та його поплічники постійно загрожують Україні застосуванням ядерної зброї, що, згідно з міжнародним правом, є актом міжнародного ядерного тероризму. Він запропонував звернутися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі з вимогою засудити ядерних терористів рф на чолі з кремлівською верхівкою. Ще одне звернення вважає слушним скерувати до авторитетної міжнародної організації «Лікарі світу за запобігання ядерній війні» (IPPNW) зі штаб-квартирою у передмісті Бостона (США) та представництвом у Женеві (Швейцарія).
Після вторгнення ядерної держави до неядерної України змінилося саме бачення миру, додав на завершення Юрій Щербак: «Ми не підемо на капітуляцію заради примарного миру. Для нас мир – це гарантована безпека… Наш мир – це покарання російських воєнних злочинців».
Гуманітарна мілітарність
Про мир як модель облаштування життя та миротворчу роль освіти йшлося у виступі ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, академіка НАПН України та член-кореспондента НАН України, Віктора Андрущенка.
«На запитання: якими мають бути світ і освіта в період війни і повоєнний період розвитку суспільства, відповідь може бути тільки одна: людиноцентричними, розумними, упорядкованими, а значить життєствердними і миротворчими», — переконаний Віктор Андрущенко.
У часи, коли вирішується доля цивілізації, ідея миру є тим об’єднавчим фактором, що сприятиме солідаризації народів перед спільними загрозами та наближатиме перспективу побудови більш справедливого світу. Ми маємо зрозуміти, що мир це не тільки відсутність війни, а й модель облаштування життя без насильства й жорстокості, життя в діалозі світових культур, кожна з яких унікальна та цінна. Саме такі базові переконання, на його думку, має формувати миротворча освіта. А ще важливо зрозуміти, що мир – це творча праця, яка забезпечує добробут і комфортне існування людства, але передусім — це спроможність народу до захисту своєї землі й культури від будь-яких ворожих зазіхань.
«Миротворча освіта має розгортатися у парадигмі гуманітарної мілітарності, зрощення переконань щодо необхідності виготовлення захисної зброї, і разом з тим, установки бар’єрів протидії ворожим ідеологічним впливам», —наголошує Віктор Андрющенко.
Мир для Кравчука був категорією ціннісною
Як нагоду осмислити шлях, пройдений Українською Радою миру за 75 років, та віддати шану людям, які своїм авторитетом та працею визначали місію й формували історію цієї громадської інституції, використав участь у дискусії заступник голови та директор Української Ради Миру, кандидат політичних наук, Посол миру, ветеран миротворчого руху Леонід Новохацький.
«Сьогодні ми сприймаємо історію Української Ради Миру як єдину безперервну традицію. Кожен її етап мав свої особливості і відповідав викликам часу», — зазначив він.
Відновлення Незалежності України 1991 року стало новим історичним етапом для організації. Перед УРМ постало завдання зберегти найкращі надбання минулого та водночас утвердитися як сучасна незалежна інституція громадянського суспільства.
«У цей переломний період був потрібен лідер, здатний поєднати державницьке мислення, міжнародний авторитет, політичну мудрість, глибокий гуманізм і безперечний моральний авторитет. Саме тому у 1997 році Українська Рада Миру звернулася до першого Президента незалежної України Леоніда Макаровича Кравчука», пригадує Леонід Новохацький. Цей стратегічний вибір визначив розвиток УРМ на чверть століття, аж до 2022 року.
Перший президент незалежної України приніс до Ради Миру особливу культуру діалогу, повагу до людини, відповідальність державного діяча та глибоке переконання, що мир — це, насамперед, ціннісна категорія, каже Леонід Новохацький. «Для нього мир ніколи не означав лише відсутності війни. Він ґрунтувався на правді, справедливості, свободі, взаємній довірі, відповідальності перед суспільством і повазі до людської гідності», — зазначив промовець.
Під час головування Кравчука УРМ стала важливим учасником міжнародного діалогу та громадської дипломатії, утвердилася як впливова самостійна інституція, з пострадянського спадку остаточно перетворилася на осередок, що послідовно відстоює національні інтереси України. «За його головування організація значно активізувала міжнародну діяльність, розширила співпрацю з авторитетними міжнародними громадськими організаціями світу, послідовно представляла Україну на міжнародних форумах, конференціях і в гуманітарних проєктах. Її голос дедалі впевненіше звучав у міжнародному миротворчому Русі, а сама організація утвердилася як один із найавторитетніших суб’єктів громадської дипломатії в Україні», – наголосив Леонід Новохацький.
***
Учасники круглого столу обговорили виступи й ухвалили Декларацію учасників круглого столу «75 років Української Ради Миру: уроки історії та виклики миру в ХХІ столітті» та Рекомендації щодо зміцнення справедливого миру, міжнародної солідарності та сприяння відродженню України. Свої пропозиції вони адресували органам державної влади, місцевого самоврядування, структурам УРМ, громадським організаціям та міжнародним партнерам, університетам, науковим та культурним установам, молодіжним організаціям.
Документи круглого столу закликали українські й міжнародні інституції, громади, академічні й освітянські спільноти, бізнес і громадян до спільної праці заради справедливого миру та відродження України.
Як підсумував голова УРМ Михайло Згуровський: «Наше завдання — допомогти Україні вистояти сьогодні, відродитися завтра і стати вільною, сильною та мирною державою, здатною здобути справедливий мир, захистити його і передати наступним поколінням».
Газета «Світ»
Мир як довгострокова стратегія розвитку людства – Газета "Світ"