«Київський консенсус» задля економічного відродження України
«Економічне відродження України» — так називався Міжнародний форум, який було проведено 20–21 листопада в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. Форум став логічним продовженням обговорення важливих аспектів відродження нашої держави на майданчиках Європарламенту та Організації Об’єднаних Націй у жовтні-листопаді цього року за ініціативи Української Ради Миру.
Організатори форуму — Українська Рада Миру, КНЕУ імені Вадима Гетьмана, Інститут економіки та прогнозування НАН України, Український союз промисловців і підприємців, Українська асоціація зовнішньої політики, Всеукраїнська інноваційна екосистема Sikorsky Challenge Ukraine, МГО «Рада з екологічної безпеки» та ще майже десяток співорганізаторів, серед яких Міністерство економіки та Міністерство освіти і науки України — поставили за мету обговорити перспективи та напрями повоєнного економічного відродження України.
«Перед нами стоїть виклик масштабної перебудови країни, спрямованої на впровадження інновацій, прогресивних рішень і розвиток людського капіталу», — сказав у своєму виступі на початку форуму голова Української Ради Миру академік НАН України Михайло Згуровський.
Саме з ініціативи УРМ, гаряче підтриманої господарями форуму, які вже мали свої напрацювання в цьому напрямі, іншими структурами, що увійшли до пулу організаторів, відкрився форум, який обіцяє стати щорічним, а як майданчик для ідей, дискусій та пропозицій — постійним.
Завдання такого масштабу, як економічне відродження країни, не може бути справою тільки міністерств, уряду, чи навіть укупі з іншими гілками влади. Це справа всієї країни, її громад, громадських організацій, міжнародних партнерів, а спільнот наукових та освітянських — і поготів.
І, звичайно, розробити стратегічне бачення, обміркувати, спланувати й розрахувати, на якій основі, з якими фінансами й людським капіталом, з якими цілями й завданнями здійснювати трансформацію і як це вплине на місце України в новій геоекономічній системі світу — усе це необхідно робити вже сьогодні.
Нова реальність та стратегічне партнерство
Ключовими на пленарному засіданні стали дві доповіді: директора Інституту економіки та прогнозування НАН України Валерія Гейця «Пріоритетність у програмі повоєнного відродження України» та ректора КНЕУ імені Вадима Гетьмана Дмитра Лук’яненка «Відновлення України в парадигмі інтелектуальної економіки: нова місія університетів».
Відродження економіки має стати новою реальністю України, але воно залежить і від внутрішніх, і від зовнішніх причин, зазначив у своїй доповіді академік Геєць. Весь світ зіткнувся з глобальними потрясіннями: загрозливі кліматичні явища, скорочення біорізноманіття, бідність, руйнування середнього класу. Очевидною стає недосяжність Цілей сталого розвитку, і навіть в резолюції ООН 2024 року «Пакт в ім’я майбутнього» зазначено, що в разі незмінності курсу є ризик опинитися в умовах кризи й занепаду.
Та й на європейських теренах помічаємо невизначеність в оцінці сьогоднішніх явищ і планах на перспективу. Європа зіткнулася з наймасштабнішою від 1945 року війною, яку розпалив в Україні московський агресор. Доповідач навів слова колишнього голови Європейського центробанку та очільника уряду Італії Маріо Драгі: якщо нічого не поміняється, ЄС очікує повільна агонія.
У таких умовах Україна розпочинає свій трансформаційний процес. Валерій Геєць окреслив, так би мовити, позицію на старті: економіка України є «малою відкритою економікою». Були роки, коли наш зовнішньоторгівельний оборот перевершував 100 % ВВП. Однак специфіка полягає в тому, що динаміка економічного зростання в нас практично повністю залежала від коливання цін, насамперед на мінерально-сировинні ресурси.
За останні десятиліття сталися, за його словами, «масштабні втрати економічного потенціалу». Водночас країна володіє низкою високих технологій та здатна забезпечувати їхній науковий супровід та подальший розвиток. Це стосується насамперед ядерної енергетики, енергомашинобудування, космосу й авіації, високотехнологічної хімії, підготовки наукових та інженерних кадрів. Цим ми можемо успішно користуватися.
До прикладу, розвиваючи ядерну енергетику й використовуючи технології «Вестінгауз», можемо заощадити 5–7 млрд доларів на кожному будівництві АЕС шляхом власного енергетичного машинобудування.
Навіть зупинивши власні космічні програми, ми продовжували надавати високотехнологічні послуги величезній кількості країн, серед них і США, отримуючи, як показує досвід, на одну гривню — п’ять гривень доходів до бюджету.
Згадав доповідач і про титан, запаси якого в Україні значні. Потреба в ньому світового ринку оцінюється у 20 млрд доларів. Але якщо використовувати науково-технічні надбання, що має Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, маємо змогу досягнути значно вищого рівня кооперації з партнерами у використанні природних ресурсів.
Водночас сьогодні національні можливості економіки неспівставні з масштабами руйнувань в Україні та ресурсами, необхідними для відродження, уточнив Геєць. І наша реальність — це «виключно висока невизначеність» щодо дій у таких умовах. Тому програма повоєнного відродження економіки потребує новітньої форми організації, завдяки якій буде створено повоєнний простір глобального співробітництва. В Інституті економіки та прогнозування НАН України працюють над такою формою. Вона називається «Київський консенсус». Це набір принципів та підходів для реалізації програми повоєнного економічного відродження України, узгоджений між усіма національними та іноземними учасниками. Створений він за аналогією з Сеульським та Європейським консенсусами. «Київський консенсус» має створити реальні умови та можливості відродження економіки з новітньою промисловою та фінансово-економічною структурою (за принципом «Відбудуємо краще, аніж було» — Build Back Better).
Питання тільки в тому, наскільки внутрішньо ми виявимося зорганізованими, здатними домовлятися з інвесторами, враховуючи виняткову обмеженість наших національних ресурсів, і спільно рухатися далі.
Окрім університетів, цю місію ніхто не виконає
Обидва ключові доповідачі зупинилися на дефініції завдання, яке постає перед країною: відновлення чи відродження. Сумнівів немає: звичайно, відродження. «Країні не потрібне відновлення, як відбудова тієї економічної моделі, яку ми мали, і яка не спромоглася за 30 років досягнути рівня 1990 року», — сказав, виступаючи з доповіддю, ректор КНЕУ, доктор економічних наук Дмитро Лук’яненко. Наш шлях, додав він, — відродження України з орієнтацією на сучасні постіндустріальні конкурентні цінності.
Роль університету у підготовці професійних кадрів для такої економіки дуже важлива. Як засвідчує недавній глобальний індекс інновацій, Україна попри важкі часи не втратила свій освітньо-інтелектуальний рівень. Однією з сильних сторін університетів є їхня орієнтація на сучасні інформаційні цифрові технології.
У КНЕУ також проводили дослідження щодо оцінки науково-освітнього потенціалу країни. І за багатьма показниками, стверджує професор Лук’яненко, Україна має достойний вигляд. Українські університети як суб’єкти глобальної інноваційної екосистеми вирізняє інноваційність мислення і компетентність, значна кількість співробітників вишів здійснює наукові дослідження, для університетів характерна мультидисциплінарність та досвід управління інтелектуальною власністю.
«Немає потреби доводити, що в сучасній інтелектуальній інноваційній економіці університет займає унікальне місце», — зазначив Дмитро Лук’яненко. В університетах концентруються таланти, забезпечується фундаментальна стійкість знань, а найголовніше — тут створюється середовище: викладачі — дослідники — студенти, в якому генеруються ідеї для розв’язання глобальних проблем. Це одна з місій університету.
Головний трикутник сучасних перетворень: університет — держава — бізнес. ЗВО виконують інтегративну роль у цьому трикутнику. У взаємодії цих суб’єктів і формується інтелектуальний капітал.
У КНЕУ розробили конкурентну модель для різного типу університетів. Вона передбачає у вишах високу академічну якість, інтеграцію досліджень і викладання, креативне мислення і культуру, розвинуту цифрову інфраструктуру, підприємницьку мотивацію та комфорт, диверсифіковану систему фінансування тощо. Ця модель, запевнює професор Лук’яненко, допоможе зробити ЗВО конкурентним та інноваційним.
Нині, як і вся держава, українські університети потрапили в нелегку ситуацію, каже доповідач. Але українська освіта, як показує досвід, — одна з найстійкіших. І це теж — причина того, чому сучасні виші мають стати центрами інноваційного відродження. Особливо велика надія — на переміщені виші, які, повернувшись додому, будуть співтворцями екосистем інноваційного відродження. Окрім університетів, цю місію навряд чи хтось виконає. Тож університети сьогодні мають активно долучатися до участі в розробленні програм і проєктів економічного відродження України, бути лабораторіями формування нової економіки й майбутнього українського суспільства.
Не донати, а інвестиції
Прикладом налагодження ефективного діалогу з владою стала «урядова година», що відбулася в рамках форуму. Начальниця відділу економічної стратегії департаменту стратегічного планування та макроекономічного прогнозування Міністерства економіки України Ганна Делюсто ознайомила учасників з деталями програми Ukraine Facility, яка передбачає фінансову підтримку України від ЄС протягом 2024–2027 років. Зокрема, 50 мільярдів євро буде спрямовано на фінансування державного бюджету України, стимулювання інвестицій, а також технічну підтримку в реалізації програми. Ганна Делюсто представила план України для програми, який було схвалено розпорядженням нашого уряду в березні цього року. Пріоритетними секторами визначено, зокрема, енергетику, транспорт і логістику для експорту, агропромисловий комплекс, критичні матеріали, зелений перехід, цифрову трансформацію тощо.
Людський капітал — ключ до відновлення України. Про це йшлося у виступі генеральної директорки директорату міжнародної співпраці Міністерства освіти і науки України Альбіни Цятковської. За її словами, Україна нині може багато запропонувати світу: рішення у сфері MilTech, агросектору кризового менеджменту, цифровізації загалом і організації дистанційної освіти зокрема. «Пошук фінансування — це робота всіх стейкхолдерів в Україні: міністерств, відомств, університетів разом з міжнародними організаціями, фондами, інституціями тощо, — зауважила Альбіна Цятковська. — На всіх рівнях слід голосно артикулювати, що така допомога — це не просто донати, а інвестиції».
Механізми фінансування
Пошуку найкращого варіанту механізму фінансування економічного відродження було присвячено одну з доповідей форуму, яку виголосив головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України Олександр Шаров. Зокрема, учасники форуму підтримали його пропозиції щодо створення Київського клубу кредиторів (для розв’язування питання про реструктуризацію зовнішнього боргу) та Київського міжнародного фінансового центру (для залучення приватних інвестицій). Також ішлося про те, що необхідно детальніше розглянути пропозиції щодо використання фінансово-банківських інститутів, які вже працюють, а також — щодо створення спеціальної фінансової установи, через яку мають здійснюватися акумуляція та розподіл усіх коштів, які спрямовуватимуться на фінансування програми повоєнного економічного відродження України.
Багато доповідачів наголошували на необхідності об’єднання зусиль учених та представників ділових кіл для досягнення цілей відродження України. Голова Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах відзначив важливість інформаційної співпраці між урядовими структурами та бізнесом, зокрема важливість комунікації з Національною радою відновлення України від наслідків війни.
Голова Національної науково-технологічної асоціації України Віктор Івченко висловив упевненість, що одним з ключових елементів економічного відродження має стати створення інноваційних кластерів, тим паче, що така програма була затверджена свого часу Національною академією наук України.
Професорка кафедри міжнародних фінансів КНЕУ імені Вадима Гетьмана Зоряна Луцишин та народна депутатка Ніна Южаніна у своїх доповідях представили глибоке бачення проблем фінансової безпеки держави в умовах війни, розв’язання яких є необхідною передумовою повоєнного відродження економіки України.
На деякі зовнішні аспекти цієї проблеми вказала у своєму виступі експертка Національного інституту стратегічних досліджень професорка Вікторія Колосова, детально розглянувши питання співпраці з міжнародними фінансовими установами. Оскільки війна — це форс-мажорні обставини, пані Вікторія переконана, що ми повинні намагатися змінити чинні фінансові угоди у напрямку реструктуризації отриманих кредитів та пом’якшення умов їх виплати.
Важливим елементом інституційної рамки щодо акумулювання й розподілу фінансування на відбудову є створення Національної установи розвитку, мандат діяльності якої обмежуватиметься цілями підтримки підприємництва, відбудови й післявоєнної реконструкції. Професор кафедри фінансів КНЕУ Цезар Огонь поінформував про підготовку до розгляду Верховною Радою України відповідного законопроєкту. За словами експерта, аналіз проєкту, який передбачає особливий статус цієї установи з окремими кредитно-фінансовими функціями, засвідчує, що вона може відігравати важливу роль у повоєнному відновленні. До речі, прикладом такої установи й загальновизнаною історією успіху є Кредитна установа для відбудови (KfW), створена у післявоєнній Німеччині у 1948 році як частина Плану Маршалла.
Ексголова представництва Міжнародного валютного фонду України Алекс Сундаков представив результати свого дослідження світового досвіду повоєнного відродження економіки країн, зруйнованих війною та природними катаклізмами. Окрім того, ще раніше він надіслав пропозицію щодо утворення Українського фонду відшкодування, яка дістала підтримку учасників форуму.
Багато цікавих думок та пропозицій пролунало у виступах й інших численних іноземних учасників форуму. Відомі економісти та політологи принц Майкл фон Ліхтенштейн (Ліхтенштейн), Рубен Азізян (Нова Зеландія), Роберто Паура (Італія), Етан Вілсон (США) та інші не лише висловили підтримку ідеї розроблення програми повоєнного економічного відродження України, але і підтвердили свої наміри брати участь у цьому процесі й бути партнерами.
Звернення до цивілізованого світу
Рекомендації та пропозиції, які пролунали на форумі, а також фінальне резюме будуть доведені до відома відповідних державних органів, тож є сподівання, що їх використають під час підготовки наступної міжнародної конференції з питань відродження України, що відбудеться навесні 2025 року в Римі. Про це розповів заступник голови — директор Української Ради Миру Володимир Новохацький. Щодо звернення учасників форуму, то, за словами організаторів, воно буде розповсюджено якомога ширше у світі задля привернення уваги міжнародної громадськості, а також для узгодження спільного підходу до програми повоєнного економічного відродження України — «Київського консенсусу».
«Безпрецедентний у сучасній історії рівень глобальних економічних викликів та загроз потребує нових реакцій і підходів до вироблення і реалізації програм повоєнного відродження, — йдеться у зверненні. — Філософія та дизайн такої програми для України повинні передбачати не просто кількісне відновлення основних макроекономічних показників, а й формування національної інноваційної екосистеми цифрової доби з ефективним використанням нового покоління технологій, власних ресурсів та інтелектуального капіталу».
Організатори й учасники Міжнародного форуму «Економічне відродження України» звертаються до громадянського суспільства та державної влади України, її інтелектуальної еліти й підприємницьких кіл, а також до всіх іноземних партнерів України, міжнародних організацій, урядів окремих держав та приватних інвесторів, із закликом об’єднатися навколо національної ідеї стійкого, людиновимірного економічного відродження, розбудови економіки XXI століття та мережевого суспільства з високим рівнем соціальної якості. Учасники впевнені в безальтернативності та реальній можливості втілення в Україні економічної моделі майбутнього в європейській спільноті демократичних держав, відкритих до розвитку і процвітання.
Враховуючи міжнародне значення проблеми повоєнного відродження України, учасники форуму вирішили звернутись до Міністерства закордонних справ України з пропозицією внести до Економічної й соціальної Ради ООН пропозицію провести обговорення цього питання на платформі Європейської економічної політики ООН.
Невдовзі організатори представлять остаточний варіант звернення, в якому буде враховано зокрема і пропозиції панелей, яких на форумі працювало аж шість.
Підсумовуючи результати форуму, голова УРМ академік НАН України Михайло Згуровський вернув увагу на декілька моментів.
— Учасники висловили одностайну підтримку державі в цей надзвичайно складний час, — зауважив він. — Було визначено ключові напрями відродження, які мають стати основою для побудови сучасної, інноваційної та економічно самодостатньої країни. Досягнення цієї мети можливе лише за умов системного підходу, міжнародної підтримки та реалізації рішучих реформ.
Також, на думку Михайла Згуровського, форум став важливим кроком у мобілізації ресурсів і зусиль для реалізації Плану стійкості Президента України та в консолідації міжнародної спільноти навколо цієї стратегічної мети. Окрім того, на форумі відбулася консолідація представників влади, політиків (незалежно від їхньої партійної належності), громадянського суспільства та міжнародних партнерів навколо спільної ідеї відродження України.
Михайло Згуровський переконаний: оскільки відродження України — це довготривалий процес, розрахований на десятки років, важливо, щоб форум не залишився разовим заходом, тому необхідно продовжити розпочатий інтелектуальний діалог, створивши постійний експертний майданчик для урядовців, політиків, бізнесу та міжнародних партнерів.
***
Усього в роботі форуму взяли участь понад 500 представників з 16 країн світу. У його межах під егідою Sikorsky Challenge Ukraine проведено Фестиваль високотехнологічних інновацій, на якому були представлені стартапи з усієї України. Шлях до економічного відродження України триває.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА,
Дмитро ШУЛІКІН,
Фото Дмитра ШУЛІКІНА