РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА. УРОКИ ДЛЯ ВСІХ
Яких ілюзій має позбутися світ, яку роль у сучасних реаліях відіграють освіта і релігія та які масштаби екоциду, що відбувається в Україні? Під час круглого столу в Українському державному університеті імені М.П. Драгоманова, який організували Федерація всесвітнього миру України та Українська Рада Миру, в обговоренні цих питань взяли участь науковці, освітяни, діячі культури, дипломати, представники громадських організацій України, делегація представників ФВМ та представники організацій при ООН.
Голова Української Ради Миру, ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського Михайло Згуровський у своєму виступі, що поклав початок обговоренню актуальних проблем, зауважив, що сьогодні важливо розуміти, чому не запрацювали міжнародні запобіжники безпеки, а також виокремив 5 уроків, які надала нам нова геополітична ситуація у світі. (Повністю текст виступу М. Згуровського —
Далі може настати черга Європи
Перший урок — зроблено потужний замах на парадигму нового справедливого світу, яка була заснована у 1945 році Ялтинською Декларацією.
Другий — ООН в особі Радбезу не здатний далі розв’язувати проблеми, що руйнують світовий порядок і не здатний виконати своє найважливіше завдання — гарантувати збереження миру. «Неможливість ухвалювати важливі рішення притаманна також і Європейському Союзу та ОБСЄ», — додав Михайло Згуровський.
Третій урок — сьогодні дедалі гучніше звучить ядерний шантаж росії. На думку очільника УРМ, це чіткий сигнал усьому світу про те, що росія веде війну не лише проти України, вона розпочала цивілізаційну війну проти демократичного світу.
Четвертий урок — санкції колективного Заходу проти росії не спрацювали, рф змогла збільшити свій воєнний бюджет, а дослідження вказують на спроможність росії підтримувати воєнні дії на попередньому рівні протягом наступних 4–5 років.
П’ятий урок — колективний Захід надає дозовану, обмежену військову і політичну допомогу Україні, сподіваючись, що москва, задовільнившись захопленням частини України чи навіть повним знищенням української держави й нації, дасть спокій демократичному світові.
У цьому контексті Михайло Згуровський нагадав про статтю головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного у тижневику «Економіст», де йдеться про те, що війна набуває позиційного, затяжного характеру. «Виходячи з багаторазової переваги росії в ресурсах, у війні на виснаження Україну в перспективі двох-трьох років незворотно чекає поразка, — додав голова УРМ. — Далі може настати черга країн Європи, із ще більшими людськими втратами й руйнуваннями».
Консенсус і замкнуте коло
Окрім уроків, у своєму виступі Михайло Згуровський окреслив і подальші можливі дії світової спільноти, спрямовані на збереження і захист миру на Землі.
По-перше, пропозиція Президента Зеленського і деяких інших світових лідерів реформувати ООН, забравши право вето в агресора, є єдино можливим шляхом повернення цій організації реального статусу гаранту миру у світі.
По-друге, на думку очільника УРМ, Євросоюз і ОБСЄ також мають позбутись консенсусу як обов’язкової умови для ухвалення всіх рішень на користь голосування більшості країн.
— Звісно, за такі реформи мають проголосувати росія в ООН та Угорщина і Словаччина в ЄС, на що вони очевидно не підуть, — зауважив Михайло Згуровський. — Виникає замкнуте коло. Тоді світ постане перед необхідністю радикальних змін глобальної архітектури безпеки: країни, які не погоджуються зі злом, мають залишити «старі», не здатні зупинити війну організації, як-от ООН, і створити нові.
Як закінчити війну в Україні? Чи можливо це зробити на полі бою, чи проблему можна вирішити дипломатичним шляхом за нових геополітичних обставин? Чи існує ідеологічна основа такого врегулювання? Якщо так, то яка вона? За словами голови УРМ, такі самі запитання виникають і стосовно війн та збройних конфліктів на Близькому Сході, в Ємені, Ефіопії — усього у 20 куточках світу. «Стає зрозумілим, що затягування цих пожеж веде до їхньої глобалізації, — наголосив Михайло Згуровський.
— Людство постало перед новим викликом — пошуком нової, дієвої архітектури безпеки. Цей виклик є головним і для Федерації всесвітнього миру, і для Української Ради Миру, і для багатьох інших миротворчих організацій».
Голова Федерації всесвітнього миру Європи Жак Маріон у своєму виступі прокоментував момент щодо інституційної неспроможності ООН з виконання її завдань щодо збереження миру. За його словами, фундаментальною проблемою є домінування національного егоїзму над метою всієї організації, ця проблема є актуальною і для ЄС.
Українська освіта витримала іспит
Одна з панелей круглого столу була присвячена темі освіти. Як ішлося у виступі президента Національної академії педагогічних наук України, члена Президії УРМ Василя Кременя, реалії російсько-української війни слід враховувати не лише в повсякденному житті українців, а й у стратегічних вимірах розвитку суспільства і держави, зокрема у формуванні суспільної свідомості та світоглядної позиції українців, передусім дітей і молоді. І це завдання, за словами очільника НАПН, вирішиться насамперед в освітній діяльності.
Василь Кремень зупинився на історичних коренях та геополітичних причинах російсько-української війни. За його словами, в їхній основі — споконвічний російський шовінізм і гегемонізм, невизнання права інших націй на самовизначення, а українців — взагалі на існування. «У рф для багатьох є менш важливим заможне і щасливе життя людини, наявність і дотримання її прав, демократичних цінностей тощо, аніж «велич» росії», — констатував Василь Кремень.
На думку очільника НАПН, керівництво рф демонструє нерозуміння сутності нинішнього цивілізаційного поступу, виявляє намагання повернути суспільний розвиток з XXI століття у ті далекі часи, коли міць держави визначалась зайнятою територією і кількістю населення. «Водночас нині міць держави має інше підґрунтя — розвиток людини, освіти, науки, освіченість націй, здатність до інноваційного розвитку тощо», — зауважив Василь Кремень. Серед причин війни він також назвав традиційне несприйняття російським соціумом європейських цінностей свободи, пошани до людини, гуманізму.
Ще один акцент, який зробив Василь Кремень — російсько-українська війна є не тільки жорстоким випробуванням для українського народу, а й лакмусовим папером для оцінювання стану речей у різних сферах суспільного життя, зокрема в освіті. На його думку, українська освіта з честю витримала цей іспит.
— По-перше, за короткий історичний час існування незалежної української держави завдяки насамперед освіті підготовлено мільйони патріотів, які з перших днів війни виступили на захист своєї Батьківщини, — зауважив Василь Кремень. — По-друге, наші воїни успішно опановують багато зразків закордонної зброї та техніки, чим демонструють високий рівень власної освіченості, а відповідно — й рівень нашої освіти. По-третє, завдяки нашим освітянам система функціонує всупереч війні, і наші діти мають змогу навчатися.
Голова Федерації всесвітнього миру Центральної Європи Дітер Шмідт погодився з тезою, що наслідки війни виходять далеко за межі України. Він зауважив, що це тривожний дзвінок і водночас причина для західних суспільств об’єднатись навколо демократій і замислитись про власні недоліки. «Російське вторгнення — це не лише «фізична атака» на територію України, — переконаний Дітер Шмідт. — Це замах на основи християнства, заперечення основних цінностей людської гідності. Народ України веде війну за справедливе і мирне суспільство».
Коментуючи роль освіти, доктор Шмідт зауважив, що вона має силу трансформувати суспільство, розривати шаблони, руйнувати бар’єри та розвивати повагу один до одного. Він додав, що саме через освіту ми можемо культивувати нове покоління людей, які мають знання і можуть вилікувати завдані «рани».
Голова Федерації всесвітнього миру Чехії др Юрай Лайда підготував спеціальну презентацію, на якій показав кадри: радянські танки на вулицях Праги. Він був тоді студентом і на все життя запам’ятав «радянську демократію» на дулах танків. росія, за його словами, діє ще цинічніше і жорстокіше, ніж колишній Союз, і це повинні знати люди не тільки в Європі, а й в усьому світі, підтримувати і допомагати Україні.
Томос поставив крапку
Ще одна панель круглого столу була присвячена сферам культури й релігії. У цьому контексті також маємо засвоїти кілька уроків. Яких саме — розповів завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України Олександр Саган.
«У 1991 році після проголошення незалежності держава Україна зробила помилку в тому, що фактично залишила одну з релігійних організацій як політичну, — зауважив Олександр Саган. — Це був духовний канал впливу. Радянський Союз розпався, але не розпалася московська патріархія. Вона залишилася з’єднувальним ланцюгом і шансом на відтворення російської імперії. Цей шанс намагається сьогодні використати й путін. Канал прямого впливу на населення України був і інформаційним і виховним, тобто московська церква виховала в Україні людей, які взяли в руки зброю проти своєї держави».
Професор Саган переконаний, що набуття томоса завершило процес політичної незалежності держави Україна.
Однак українська православна церква московського патріархату як підрозділ московської патріархії й досі становить загрозу національній безпеці України, адже московська патріархія ще у 90-х роках минулого століття підписала угоди про співпрацю з усіма силовими структурами рф.
Як констатував Олександр Саган, сьогоднішнє українське законодавство не дозволяє очистити церкву від невластивих їй функцій, передусім політичних. Навіть чинні норми донині не виконуються, зокрема, є пункт 7 статті 12 профільного Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації», який чітко вимагає від релігійних організацій вказувати свою юрисдикційну належність. «На сьогодні у нас є маніпуляція свідомістю вірян: вони не знають, чи зв’язана церква, до якої вони ходять, з московською патріархією, — зауважив Олександр Саган. — Вони переконані, що ні, хоча і канони, і всі інші обставини говорять, що це підрозділ московської патріархії».
Одразу декілька учасників дискусії констатували: російсько-українська війна показала, що релігійні організації України є надійним партнером держави, адже від початку широкомасштабного вторгнення активно долучилась до допомоги біженцям, до волонтерської роботи, виховання капеланів для підрозділів українських Збройних Сил.
У виступі керівника проєктів UNIDO ООН Афсара Ратора йшлося про міжрелігійний діалог як інструмент досягнення миру, а релігійні лідери та інституції можуть бути медіаторами в конфліктах. У цьому контексті він навів приклади Руанди, Мозамбіку й інших країн. Також він навів і приклади, коли релігійні чвари ставали платформою для воєн. Від себе додамо: чи сприятиме міжрелігійний діалог досягненню миру в Україні — питання відкрите.
В екосистем кордонів немає
Майже два роки війни (не враховуючи вісім років агресії рф на Донбасі й анексії Криму) в Україні триває масштабний екоцид. Про серйозні екологічні виклики, які постали перед Україною і не лише, йшлося у виступі заступника голови Української Ради Миру з міжнародних питань, голови МГО «Рада з екологічної безпеки» Валерія Цибуха. Він констатував, що нині постає не лише питання екологічної безпеки, а й нашого спільного майбутнього з іншими країнами, адже кордонів у екосистем немає.
Валерій Цибух навів статистику від нашого Міністерства екології та природних ресурсів: російським агресором за період повномасштабної війни нашій країні завдано збитків на суму 2,3 трлн грн. Від дій агресора під загрозою знищення опинились 2,5 мільйона гектарів природоохоронної мережі Європи, зокрема 20% площі всіх заповідних територій. А що вже казати про руйнування Каховського водосховища, наслідки якого важко передбачити.
Ще один виклик, на якому акцентував Валерій Цибух, — тотальне замінування території. Так, в Україні заміновано 30% території — це як дві Австрії. Ще один страшний наслідок війни — знищення найродючіших українських чорноземів.
Нині неможливо обрахувати всю шкоду, якої завдала довкіллю агресія рф. Але можно точно сказати – відновлення триватиме десятки років, і тут без допомоги міжнародних партнерів, без зусиль широкої громадськості не обійтися.
І це стосується усіх питань реалізації Української Формули Миру, відновлення України, утвердження свободи і демократії у світі. Про це розповідали голова Асоціації шкіл Києва Тетяна Федунова, молодіжний посол миру студентка Ксенія Абрамович, представник національної комісії ЮНЕСКО Олена Штепа, а також голова Федерації всесвітнього миру Швейцарії Шантал Комагата, котра з хвилюванням говорила про українських дітей, які перебувають зараз у Швейцарії і про важливість міжкультурної комунікації, що збагачує кожного.
Підсумовуючи, Михайло Згуровський зауважив, що на круглому столі пролунали дуже важливі меседжі, які показали поле для співпраці з колегами з ФВМ й інших миротворчих організацій.
Підготував Дмитро ШУЛІКІН
Фото автора